У серпні в Івано-Франківську запрацював Запорізький завод кольорових металів (ЗЗКМ). Із Запоріжжя перевезли частину обладнання та три десятки працівників. Зараз керівництво підприємства шукає площу під будівництво ще одного заводу на Прикарпатті.

ЗЗКМ спеціалізується на виробництві кабельної продукції та лідирує в Україні за експортом мідного кабелю.

Як розповідає фінансовий директор компанії Євген Бойко, керівництво прийняло рішення про релокацію бізнесу на Прикарпаття, коли росіяни опинилися за кількадесят кілометрів від міста.

Ми розуміли, що ворога зупинили на відстані у 60 кілометрів від Запоріжжя, і ми не знали, чи не посунеться далі на Запоріжжя, тому прийняли рішення вивезти обладнання», – розповідає Євген.

Євген Бойко, фінансовий директор ЗЗКМ

Першу партію обладнання кількома вантажівками вивезли на зберігання у Чернівці. Тоді не просто було знайти перевізників, які б погодилися виїжджати під обстрілами. А ті, що погодилися, підняли ціни на перевезення втричі.

Якщо раніше машина до Чернівців коштувала 22 тисячі гривень, то в перші тижні війни ми платили 72 тисячі», – згадує Євген Бойко.

Попри те, що частину виробництва перенесли в Івано-Франківськ, завод у Запоріжжі від 24 лютого також не припиняв роботи до минулого тижня, доки в Україні не почалися віялові відключення електроенергії.

«Це виробництво повинне бути безперервне, і будь-яке вимкнення світла – це фактично аварія на виробництві», – пояснює Євген Бойко.

До повномасштабної війни на заводі у Запоріжжі працювало 1000 людей. З них 230 пішли служити у ЗСУ, частина поїхала за кордон. Загалом кількість працівників зменшилася на третину.

Франківськ витримав темп

Приміщення, яке б підходило під облаштування заводу, у Чернівцях не знайшлося. Компанія почали шукати майданчики в інших містах на заході України. В Івано-Франківську, каже Євген, відразу відчули підтримку місцевої влади.

«В інших регіонах, куди ми дзвонили, казали: «А ви шукаєте? То добре, ми пошукаємо». На цьому все закінчилося. Коли я зателефонував в Івано-Франківську міську раду, мені відразу запропонували три об’єкти, і ми відразу домовилися про огляд. У нашій ситуації був дуже важливий темп, і Франківськ цей темп витримав», – зазначає Євген Бойко.

У травні представники Запорізького заводу кольорових металів підписали договір оренди, почали облаштовувати приміщення та перевозити обладнання. При переїзді скористалися державною Програмою релокації підприємств.

«Ми друга компанія в Україні, яка взагалі подала заявку на релокацію. Як тільки з’явилася програма, відразу подалися», – розповідає Євген.

За цією програмою бізнес може отримати допомогу в переміщенні обладнання на безпечні території, пошуку виробничих приміщень та розселенні працівників.

Обладнання перевезли з Запоріжжя, з Чернівців та докупили у Європі. Пусконалагоджувальні роботи вперше проводили віртуально.

«Всі налагоджувальні процедури первинні робили фахівці безпосередньо заводів-виробників цього обладнання. Через війну вони сюди приїхати не можуть. Однак налаштували обладнання за допомогою Zoom-конференцій. Тобто на лінію наводиться вебкамера, на всі вузли, які необхідно бачити людині, що здійснює налагодження. Представники виробників дають вказівки нашим інженерам, а ті виконують», – розповідає Євген Бойко.

Всі ремонтні та монтажні роботи тривали два з половиною місяці. З 1 серпня в Івано-Франківську вже запустили виробництво і за перший місяць виготовили перші 100 тонн кабелю.

Сьогодні завод в Івано-Франківську вийшов на показник 230 тонн кабелю в місяць, а з січня планують виробляти 535 тонн.

Із Запоріжжя до Івано-Франківська переїхало 32 працівники ЗЗКМ. З них 20 займаються монтажем обладнання, а решта навчають місцевих та переселенців, яких взяли на роботу в Івано-Франківську.

Всього на заводі зараз працює 82 людини, з нового року планують збільшити штат до 225 робітників. Чи не найбільша проблема, з якою стикнулися менеджери в Івано-Франківську, – це дефіцит кадрів. За словами Євгена Бойка, попри середню зарплату у 20 000 гривень знайти робочі руки дуже складно.

«Український кабель європейської якості»

Весь кабель, виготовлений на заводі в Івано-Франківську, продають за кордон. Основний ринок збуту – Європейський Союз.

«Тут виробляється як контрольний кабель для машинобудування, так і електричний кабель, який використовується для освітлення приміщень, проводки тощо. Тобто це кабель широкого вжитку», – пояснює Бойко

Кабельну продукцію, зорієнтовану на внутрішній ринок, досі продовжують виготовляти у Запоріжжі.

До речі, зараз запити на кабель на європейському ринку більші, ніж може випустити завод.

«Ми плануємо до січня запустити всі п’ять черг виробництва на заводі в Івано-Франківську для того, щоби розширити лінійку продукції та вийти на ті обсяги, які необхідні нашим партнерам з Європи», – каже Бойко.

ЗЗКМ почав експортувати кабельну продукцію за кордон ще у 2015 році. Щоб вийти на європейський ринок і закріпитися там, довелося докласти багато зусиль, пройти складну сертифікацію.

«Ми єдине підприємство, яке має сертифікати VDE, в Україні на мідний кабель лише в нас є такі сертифікати, і це дозволяє експортувати продукцію. Також ми пройшли сертифікацію за екологічними нормами ЄС», – зауважує Євген Бойко.

Виробництво кабелю залишиться в Івано-Франківську й після перемоги. Разом з тим власники ЗЗКМ шукають на Прикарпатті територію, яка б відповідала санітарним нормам для будівництва ще одного заводу.

«Це буде серйозний проєкт, такого виробництва взагалі на заході України немає. По-перше, на Прикарпатті створюються умови для бізнесу, по-друге, люди – працьовиті, і ця синергія повинна принести результат», – каже Євген Бойко

Новий завод буде переробляти мідний брухт у катоди. Це сировина для виробництва мідної катанки, яка використовується для виробництва кабелю. Зараз ЗЗКМ сировину возить із Запоріжжя. Там мідний катод виготовляє Запорізький завод кольорових сплавів. Обидва заводи входять до холдингу Electro Cable Group.

«Сировину ближче нема де брати. Можна брати в Польщі, але хочемо виробляти українське. Адже наш слоган «Український кабель європейської якості», – Євген Бойко. Крім того, Івано-Франківськ припав до душі і працівникам релокованого підприємства.

Йдеться у дописі на сайті KURS